Їхав козак за Дунай, сказав: "Дівчино, прощай!

Ти, конику вороненький, неси та гуляй!"

Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче,

"Як ти ж мене покидаєш – тільки подумай!"

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

Вийшла, ручки заломавши і тяженько заплакавши:

"Як ти ж мене покидаєш – тільки подумай!"

"Білих ручок не ламай, ясних очок не стирай;

Мене з війни із славою к собі дожидай."

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

"Не хочу я нікого, тільки тебе одного;

Ти здоров будь, мій миленький, а все пропадай."

Свиснув козак на коня: "Оставайся здорова

Як не згину, то вернуся через три года!"

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.

Лучше було б, лучше було б не ходить,

Лучше було б, лучше було б не любить,

Лучше було б, лучше було б та й не знать,

Чим тепер, чим тепер забувать.