Мама! (妈妈) - Юлія Рай (波丹.尤莉娅)

Комусь я посміхнусь зранку

А в комусь я помилюсь аж до рани

Мама ти чуєш йому прикро

Він каже йому сумно

А я до нього звикла

Кажуть люди гірше не буде

Та не тане мій біль

Ну як же я без нього скажи

Чому він не мій

I кричали йому весни в слід

А для нього було мало слів

А для нього був весь світ німий

Скажи чому він не мій

I котилась я мов камінь вниз

А для нього було мало сліз

А для нього був весь світ німий

Скажи чому він не мій

Колись я розірву кляте коло

А може я не зумію ніколи

Мама і буде справді прикро

I неможливо сумно

Я так до нього звикла

Кажуть люди гірше не буде

Та не тане мій біль

Ну як же я без нього скажи

Чому він не мій

I кричали йому весни в слід

А для нього було мало слів

А для нього був весь світ німий

Скажи чому він не мій

I котилась я мов камінь вниз

А для нього було мало сліз

А для нього був весь світ німий

Скажи чому він не мій

I кричали йому весни в слід

А для нього було мало слів

А для нього був весь світ німий

Скажи чому він не мій

I кричали йому весни в слід

А для нього було мало слів

А для нього був весь світ німий

Скажи

Мама Чому він не мій